Найбільший ворог обліку калорій — це тертя: зважувати кожну страву і записувати її в щоденник. Саме тому більшість людей кидають це на першому тижні. Підрахунок калорій за фото прибирає це тертя — сфотографуй тарілку і дай ШІ зробити решту. Але як це працює і чи можна йому справді довіряти?
Аналіз фото відбувається у три кроки:
Модель розпізнавання зображень визначає продукти на тарілці — окремо виявляючи такі компоненти, як рис, курка, салат і хліб.
ШІ оцінює розмір порції за тарілкою і навколишніми орієнтирами. Це найважливіший — і найскладніший — крок для точності.
Розпізнані продукти зіставляються з базою даних харчування; калорії, білки, вуглеводи і жири розраховуються за секунди. У Suu це відбувається через Google Gemini.
Чесна відповідь: це не виміряє окрему страву з лабораторною точністю — але це і не мета обліку калорій. Мета — вловити денний і тижневий тренд та усвідомленість. Візуальна оцінка їжі за допомогою ШІ постійно вдосконалюється і є "достатньо близькою" для більшості випадків.[1]
Розмір порції та прихований жир/соус. Фото не завжди бачить масло всередині страви чи заправку в салаті. Окреме додавання жирних соусів і солодких напоїв також наближає підсумок до реальності.
Ручне введення теоретично точніше; на практиці більшість людей кидають це за кілька днів. Стабільні "приблизні" дані набагато цінніші за випадкові "точні" дані. Фото та голосове введення прибирають тертя з обліку і перетворюють його на щоденну звичку — стійкість важливіша за точність.
Аналіз фото входить у Premium; 3 голосові/текстові аналізи ШІ на день завжди безкоштовні.